Як мати стала зозулею - Народні легенди - Скачать бесплатно

ЯК МАТИ СТАЛА ЗОЗУЛЕЮ
       
      Були собі чоловік і жінка і мали четверо дітей. Жили вони з риболовлі. Якось чоловік застудився і помер. Жінка сама ловила рибу і годувала дітей. Та незабаром і вона застудилась і злягла хвора. Лежить у постелі, а дітей і немає чим годувати. Вже й у неї пересохло в горлі, мовила тихо до дітей:
      — Діточки, діточки, подайте мені води. Бо не дам собі ради, щоб підвестися самій, а пити так хочеться.
      — Нема в хаті води,— одказують діти.
      — Візьміть глечик,— каже мати,— підіть до річки та й наберіть води.
      Одізвався старший хлопець:
      — Я не маю чобіт, нехай іде сестра.
      Мати до дочки:
      — Піди, доню, принеси мені води.
      — Я не маю хустки завинутися. Нехай іде менший.
      Просить мати меншого сина:
      — Піди, Івасику, принеси мені водички.
      — Я не маю в що вдягнутися,— одказує той.
      Так ніхто і не приніс хворій матері води.
      Пішли діти надвір, граються, а мати в хаті ледве-ледве підводиться з ліжка, обростає пір'ям. А найменший хлопчина саме вбіг у хату, бачить -- мати вже стає зозулею, став гукaти до брата і сестрички:
      -- Наша мати стає зозулькою, хоче одлетіти од нас. Скоренько біжімо по воду для неї.
      Схватили діти хто що: глечик, кружечку, відро. Всі побігли до річки, набрали води і кричать навперебій:
      — Мамочко, мамочко, пий воду.
      А мати вже вся обросла пір’ям, стала зозулькою, одлітає од хати:
      — Ку-ку, ку-ку... Пі-зно, ді-ти, пі-зно... Ку-ку, ку-ку…
      І стала одлітати. А діти за нею бігли, бігли, збиваючи по грудах ноги до крові. І до цих пір у лісах, на полянах стелиться мох з червоними краплинами: то, кажуть, ті краплини крові, що стікали отоді з ніг дитячих.
      А мати назавжди одцуралася рідних дітей і донині літає зозулею.