2. Об’єкти, джерела інформації та мета аудиту капіталу, цінних паперів, фондів резервів

3. Визначення повноти пристосування форми обліку до особливостей діяльності підприємства. Вибір оптимальної форми обліку для підприємства

4. Особливості аудиту підприємств різних галузей народного господарства

1. Умови та форми здійснення аудиту в Україні
 1.1. Передумови виникнення аудиту, умови його здійснення
Поступовий перехід народного господарства України до ринкових відносин призвів до появи спільних підприємств, господарських товариств, бірж, комерційних банків, інвестиційних фондів тощо.
У зв`язку з виникненням підприємств з різними формами власності стало зрозумілим те, що традиційна система фінансового контролю в тому вигляді, в якому вона існувала при адміністративно-командній системі управління, не може захистити ні інтереси держави, ні інтереси власника. Саме власника, а не когось іншого. На сьогодні співвласником в Україні є громадяни - засновники господарюючих суб`єктів, громадяни-акціонери, які взяли участь у приватизації державного майна, колективи громадян та держава. В економічному відношенні всі ці власники відділені від своїх часток власності, що перебувають у різних господарюючих суб`єктах (акціонерних товариствах, довірчих товариствах, комерційних банках, інвестиційних компаніях тощо), в результаті чого не можуть володіти об`єктивною і достовірною інформацією про використання цієї власності. Адже саме власнику необхідна подібна інформація про фінансовий стан підприємства, його потенціал і стабільність у майбутньому. Власник має і повинен знати, наскільки ефективно використовуються вкладені ним у підприємство кошти. Але не кожен, хто здійснює управління майном і коштами цих власників, зацікавлений подавати їм достовірну інформацію про результати своєї діяльності. Майнові інтереси всіх власників має захистити держава.
Однак у ринкових умовах господарювання традиційні форми   фінансового   контролю  не  можуть  виконувати   функції захисту майнових інтересів власників. Практика країн з ринковою економікою показує, що захистити майнові інтереси власників може такий вид незалежного фінансового контролю, як аудит, який є одним з головних елементів їх ринкової інфраструктури. Передумовою такого контролю є взаємна зацікавленість підприємств в особі їх власників (акціонерів, вкладників тощо), держави в особі податкових  органів і самого аудитора в забеспеченні достовірності обліку  та звітності.
…..
 
Основне її призначення - це незалежна перевірка фінансової звітності та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб`єктів господарювання з метою формування висновків стосовно їх фінансового стану і достовірності його відображення в бухгалтерському обліку та звітності у відповідності з чинним законодавством і встановленими нормативами.
Подальший розвиток ринкових відносин вимагає вдосконалення аудиторської діяльності і в нашій країні. Значний внесок у становлення і розвиток аудиту в Україні зробили вітчизняні та зарубіжні економісти.
Але багато теоретичних та практичних проблем залишаються невирішеними, це створення системи національних стандартів і нормативів аудиту, визначення напрямків комп`ютерізації аудиторської діяльності і розробка практичних методик аудиту в середовищі електронної обробки даних.
Нові умови господарювання, що формуються в Україні після краху командно-адміністративної системи (роздержавлення власності; створення самостійних підприємств, діяльність яких заснована на приватній, кооперативній чи акціонерній  власності; малих підприємств, підприємств з обмеженою відповідальністю; комерційних банків, спільних підприємств), об`єктивно зумовили необхідність розвитку аудиту.
Більш широкого розвитку аудит в Україні набув з виходом Закону «Про аудиторську діяльність» і створенням Аудиторської палати України.
Поряд з традиційними супутніми аудиту роботами аудиторські фірми в Україні надають послуги з приватизації майна, комерціалізації торгівлі, акціонування підприємств.
Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерційних підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників. Іншими словами, аудит - це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає змогу дати оцінку майна під час приватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.
Аудит, крім того, охоплює такими основними питаннями: перевірка комерційної і господарсько-фінансової діяльності суб'єктів господарювання, фінансової звітності з погляду правильності складання і реальності оголошення оподаткованого прибутку, а також дотримання ними чинного законодавства.
1.2. За формою і метою здійснення розрізняють аудит зовнішній (незалежний) і внутрішній (залежний, тобто підлеглий тій фірмі, в якій він проводиться).

1.3. Призначення й класифікація міжнародних стандартів аудиту
Аудиторські стандарти – документи, що формулюють єдині базові вимоги й загальні підходи до проведення аудиту.
На  основі стандартів формуються  навчальні програми для підготовки аудиторів та  однакові вимоги для проведення іспитів. Аудиторські стандарти є підставою для  доказу в суді якості проведення аудиту  й визначення міри  відповідальності аудитора.
…..

Призначення стандартів:
…

Класифікація МСА

На теперішній час діють 49 стандартів, поділених на 10 груп:
Група 1  - «вступні зауваження» – містять 3 стандарти, які визначають юридичний статус МСА, містять перелік термінів, описують структуру МСА й приводять класифікацію супутніх послуг.
100 - передмова до МСА й супутніх послуг.
110 - глосарій (перелік термінів).
120 - концептуальна основа МСА.
Група 2 - «зобов'язання» - 7 стандартів, що визначають цілі та основні принципи аудиту, питання відповідальності аудиту та аудиторів, вирішують питання, пов'язані з контролем якості роботи аудиторів, формою й утримуванням робочої документації, визначають поняття «шахрайство» і «помилка».
200 - цілі й загальні принципи аудиту фінансової звітності.
210 - домовленості про аудит.
220 - контроль якості роботи аудиторів.
230 - документація.
240 - шахрайство й помилка.
250 - облік законів і нормативних актів при аудиті фінансової звітності.
260  - повідомлення аспектів аудиту особам, наділеним керівними повноваженнями
…..

2. Об’єкти, джерела інформації та мета аудиту капіталу, цінних паперів, фондів резервів
2.1. Завдання, джерела інформації, основні напрямки аудиту формування власного капіталу.
Для здійснення успішної  виробничої фінансово - господарської діяльності кожне підприємство чи організація має в своєму розпорядженні необхідні власні господарські засоби.
За вартісними показниками це статутний капітал. Його мають підприємства як державної так і недержавної форми власності.
На підприємствах недержавної форми власності він формується за рахунок внесків власників, засновників підприємства у формі грошових коштів, майна, нематеріальних активів та інше. Розмір внесків засновників в документах на заснування підприємства.
Здійснюючи контроль аудитор повинен керуватися Законом України "Про підприємництво", статутом та установчими документами про заснування підприємства, діючими нормативними актами з методики бухгалтерського обліку операцій по статутному капіталу.
Нормативної базою аудиту є: Господарський та Цивільний кодекси, засновницькі документи підприємства, розпорядження відповідних органів про формування власного капіталу, розподіл прибутку, П (С) БО5. операції на рахунках обліку класу 4, регістри обліку. Головна книга, фінансова звітність (форми №2, 4 та 5), правильність відображення у звітності.

Основним завданням аудиту формування та змін статутного капіталу є перевірка достовірності відображення статуного капіталу в обліку та звітності, встановлення законності та правильності його формування, правильності та цілеспрямованості його використання.

…..

Послідовність аудиту статутного капіталу та операцій пов'язаних з його змінами на підприємствах різних форм власності.
1. Після ознайомлення з особливостями виробничо - господарської діяльності, засновницькими або установчими документами, балансом підприємства і Головною книгою по рахунку 40 "Статутний капітал" та 67 "Розрахунки з засновниками" аудитор здійснює контроль повноти надходження внесків засновників методом порівняння даних аналітичного обліку з рахунків 40, 67 про суми внесків з первинними документами про їх оплату (прибутковими касовими ордерами, виписками банку з поточного рахунку, актами на приймання матеріальних цінностей в рахунок внесків).
2. Для перевірки своєчасності розрахунків з внесків до статутного капіталу порівнюють фактичні внески по датах у розрізі засновників з встановленими в документах на заснування підприємства.
3. У спільних підприємствах перевірці підлягає повнота, своєчасність і достовірність внесків іноземних засновників у конвертованій валюті виходячи із засновницьких документів.
4. Варто звернути увагу на внески у вигляді нематеріальних активів (майнові права, торгові знаки, права на користування природніми ресурсами, землю, інтелектуальну власність). Вони обліковуються за договірними цінами. Оприбуткування нематеріальних активів повинно проводитися на підставі спеціальних актів про приймання з додатками відповідної документації, яка б свідчила про достовірність їх наявності, зв"язок з виробничою діяльністю. Часто мають місце зарахування нематеріальних активів як внесків тільки на підставі актів приймання, без належно оформленої документації щодо конкретного виду, із завищенням оцінки.
…..

 Особливості аудиту статутного капіталу в акціонерних товариствах.
Особливого значення набуває питання, щодо з"ясування достовірності відображення в обліку обсягів статутного капіталу приватизованих підприємств. При цьому слід перевірити повноту виконання вимог порядку "Порядку бухгалтерського обліку операцій пов'язаних з приватизацією і орендою державних підприємств затвердженого наказом МФУ № 109 від 16.11. 93р. із змінами і доповненнями. Згідно із цими вимогами, здійснюючи оцінку майна, підприємства повинні привести у відповідність з обсягом свого статутного капіталу вартість продажу об'єкта, відобразивши це у засновницьких документах.
У разі створення ВАТ на базі майна державних або орендних підприємств з метою забезпечення використання приватизаційних паперів та компенсаційних сертифікатів розмір статутного капіталу визначається масовою оцінкою, тобто за стандартною методикою.
У разі створення ВАТ з метою продажу акцій винятково за кошти, розмір їх статутного капіталу визначається з урахуванням ринкової вартості активів на підставі їх експертної оцінки.
Початкова ціна пакета акцій у разі продажу їх за кошти на аукціоні та фондовій біржі, у порядку, що затверджується Фондом державного майна, встановлюється відповідно до частки визначеного статутного капіталу ВАТ.
Пакети акцій ВАТ, статутний капітал яких визначений під час проведення оцінки їх без урахування індексації балансової вартості ОЗ, які не розпочали пільговий продаж акцій за кошти членам трудового колективу, прирівняним до них фізичним особам та керівникам підприємства, реалізуються за ціною, виходячи з номінальної вартості приватизаційного майнового сертифіката. Номінальна вартість простих іменних акцій таких ВАТ не змінюється.
…..

2.2. Аудит цінних паперів
Цінні папери - грошові документи, що засвідчують право власності чи відносини позики, визначають взаємини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передавати грошові та інші права, що випливають із цих документів, іншим особам. Цінні папери можуть бути іменними чи на пред'явника. Іменні цінні папери передають звичайно передавальним записом (шляхом повного індосаменту), який засвідчує перехід прав на цінні папери до іншої особи. Цінні папери на пред'явника обертаються вільно. Згідно із Законом "Про цінні папери і фондову біржу" та іншими законодавчими і нормативно-правовими актами України можуть випускатися такі різновиди цінних паперів: акції, облігації, скарбничі зобов'язання держави, ощадні сертифікати, векселі.
Цінні папери активні - це цінні папери, що є об'єктом масової купівлі-продажу. Котирування таких цінних паперів публікують у пресі. Цінні папери гарантовані - акції та облігації, виплату дивідендів за якими гарантує Уряд чи Центральний банк.
Папери цінні державні - документи, що засвідчують право на власність або належність до державної позики, зокрема акції державних підприємств, облігації державної позики.
І нарешті, цінні папери приватизаційні - особливий вид державних цінних паперів, що засвідчують право власника на безплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду, їх випускають на бланках спеціального зразка й у формі безготівкових депозитів.
Насамперед, аудитор переглядає документи, що вміщують дозвіл державного органу на створення суб'єкта підприємницької діяльності чи його реєстрацію, статут та всі поправки, що стосується справи (інформація про види акцій, які дозволено випускати підприємству, про кількість дозволених акцій за кожним видом).
Метою проведення аудиту цінних паперів є встановлення достовірності операцій з цінними паперами, відповідності таких операцій нормам діючого законодавства, первинних даних бухгалтерського обліку щодо фактичної наявності та руху цінних паперів, дотримання вимог облікової та фінансової політики, правильність роботи реєстратора, ведення реєстру акціонерів, відображення операцій у фінансовій та не фінансовій звітності.
…..

2.3.  Об’єкти, джерела інформації та мета аудиту фондів резервів
У процесі перевірки фондів та їх використання, створення фондів та резервів увага звертається на:
- наявність спеціальних і цільових фондів, їх формування та використання згідно з чинним законодавством;
- склад і правильність утворення резервів за рахунок собівартості;
- облік і використання коштів спеціального призначення.
Основними елементами облікової політики підприємства стосовно створення фондів та резервів є:
1. Встановлення порядку розподілу чистого прибутку – можливі варіанти ведення обліку: нарахування резервного капіталу; збільшення статутного капіталу; нарахування до фонду дивідендві;
2. Метод формування резерву сумнівних боргів – метод періодизації, альтернативний;
3. Формування забезпечень – резерв на виплату відпусток; резерв на виплату гарантованих зобов’язань, резерв на додаткове пенсійне забезпечення, резерв на реструктуризацію, резерв на виконання зобов’язань.
4. Обчислення курсових різниць – за підсумками місяця. За підсумками квартала.

 Мета проведення аудиту фондів та резервів підприємства – це перевірка наявності та достовірності оформлений первинних документів, що є підставою для записів, правильність розрахунку резервів, розкриття необхідної інформації у примітках до фінансової звітності, оцінка стану внутрішнього контролю щодо фондів та резервів.
 Змістом об’єкту перевірки є – «Резерв сумнівних боргів» (р.38), «Витрати майбутніх періодів» (рах.39), «Резервний капітал» (рах. 43), «Забезпечення майбутніх виплат (рах. 47).
Джерела інформації для проведення аудиту: засновницькі, касові та банківські документи, відомості аналітичного обліку, протоколи зборів засновників, акціонерів, форми № 1, 2, 4, 5.

 3.Визначення повноти пристосування форми обліку до особливостей діяльності підприємства. Вибір оптимальної форми обліку для підприємства
 Процес організації передбачає цілеспрямоване створення, постійне впорядкування, та вдосконалення системи обліку на підприємстві для її відповідності потребам управління. Тому для забезпечення організації фінансового обліку підприємство самостійно обирає його структуру, форми, методи, технічні засоби, процедури тощо відповідно до вимог, які ставляться перед обліковим процесом (табл. 1).

4. Особливості аудиту підприємств різних галузей народного господарства
4.1. Аудит комерційних банків
Банки (від італ. banco — лава, лавка міняйли (людина, яка зай¬мається розміном або обміном грошей)) — фінансові установи, що акумулюють тимчасово вільні кошти (нагромадження), надають їх у тимчасове користування у формі кредитів чи позик, виступають посе¬редниками у взаємних виплатах і розрахунках між підприємствами, організаціями і установами та окремими особами, регулюють гро¬шовий обіг у країні, у тому числі випуск (емісію) цінних паперів і нових грошей, проводять операції з золотом, іноземною валютою тощо.
За функціями і характером виконаних операцій банки поділя¬ються на центральні (емісійні), комерційні (депозитні), інвестиційні, іпотечні, ощадні, а також банки-гаранти, акціонерні, банки-емітенти, інноваційні, банки-кореспонденти, банки міжнародних розрахунків (БМР), універсальні.
Банківська система України є дворівневою, до неї входять На¬ціональний банк та комерційні банки різних видів і форм власності, які здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства про банки і банківську систему.
Верховна Рада України через свою Рахункову Палату контролює діяльність Національного банку України.
Комерційні банки є одним із найважливіших елементів ринкової інфраструктури.
….

Якщо внески засновників покривають лише частину обсягу ста¬тутного капіталу, то в установчому договорі мають бути обумовлені правила, відповідно до яких передбачається залучення коштів пайо¬виків. У такому випадку установчий договір доповнюється підпис¬ними листками пайовиків, у яких вони повідомляють про своє ба¬жання взяти участь у заснуванні комерційного банку.
Іноді пайовики (акціонери) використовують одержані кредити для оплати ними своєї частки у статутному капіталі або для придбання акцій, тобто акціонери замість внесків у статутний капітал викори¬стовують позичкові кошти. Такі факти слід відобразити в аудитор¬ському висновку.
Крім того, джерелами формування статутного капіталу можуть бути матеріальні активи (будівлі, споруди, устаткування тощо); гро¬шові кошти, нематеріальні активи; цінні папери; іноземна валюта.
Якщо у статутний капітал вносяться матеріальні необоротні акти¬ви, то слід складати акт оцінки майна з подальшим затвердженням його протоколом засновників або зборів акціонерів. Таке оцінювання майна здійснюється на підставі експертних висновків чи за домовле¬ністю сторін. Слід зауважити, що як внески у статутний капітал мож¬на використовувати тільки ті матеріальні й нематеріальні активи, які використовуються в банківській діяльності. Якщо банк створюєть¬ся у формі акціонерного товариства, то превалююча частина статут¬ного капіталу формується за рахунок випуску і розміщення акцій.
Випущені банком акції зберігаються як готівка, в описі зазнача¬ються номери акцій, серії і номінальна вартість їх.
Акції анулюються у зв'язку з припиненням діяльності банку, у випадку заміни одного виду акцій на інший; при зменшенні суми статутного капіталу.
Аудитом формування статутного капіталу банку можуть бути виявлені типові помилки:
• перерахування внесків на формування статутного капіталу тре¬тіми особами;
• використання позик банку для оплати внесків або одержання кредитів на поточні потреби;
• перерахування засобів із депозитних рахунків;
• внески готівки юридичними особами на формування статутного капіталу банку тощо.
Під час перевірки правильності використання кредитних ресурсів аудитор зосереджує увагу на стані статутного капіталу ліквідаційно¬го балансу, своєчасності й повноті повернення коштів та погашення кредиту. Не менш важливо звернути увагу на ліквідність банку, тоб¬то здатність своєчасно, у повному обсязі і безперебійно здійснювати платежі за своїми зобов'язаннями.
Під час аудиту розрахункових операцій можна виявити: помил¬ки спеціалістів банку; порушення норм законодавчих актів та ін¬структивних положень; шахрайство; помилки в оформленні доку¬ментів. Тому під час аудиту слід перевірити дотримання банком вста¬новленого порядку відкриття поточних рахунків клієнтів і ведення на них операцій.
Аудитор перевіряє своєчасність оформлення документів і прове¬дення їх за рахунками клієнтів; здійснює контроль внутрішнього аудиту своєчасного проведення грошово-валютних операцій за рахун¬ками клієнтів; відповідальність банків перед клієнтами за уповіль¬нення операцій.
Особливістю аудиту розрахунків платіжними вимогами-дорученнями є дослідження законності оплати направлених в обслуговую¬чий банк платника розрахункових документів, правильність їх офор¬млення, дотримання встановлених строків подання їх у банк, а та¬кож відмови повністю або частково оплатити платіжну вимогу-доручення платником.
Операції банку з іноземною валютою здійснюються через прибут¬кові, видаткові й прибутково-видаткові каси та обмінні пункти. Ауди¬ту підлягають організація цих операцій відповідно до нормативних документів Національного банку України, правильність оформлення операцій документами (касові ордери, валютні ордери) при зараху¬ванні національної та готівки іноземної валюти в касу банку. Ауди¬тор перевіряє, чи банк забезпечує обмінні пункти авансами валют¬них цінностей безперебійно.
Значний обсяг банківських доходів припадає на проценти, що одержують за кредитними операціями. Формування таких доходів має здійснюватися на підставі платіжних документів боржників. Слід зауважити, що ні в якому разі не дозволяється формування доходів банку за процентами авансом або за рахунок коштів позичкового рахунка, тобто за рахунок кредитних коштів.
4.2. Аудит обліку страхових компаній
З метою сприяння посиленню захисту прав акціонерів та інвесторів через розкриття достовірної інформації комісія у справах нагляду за страховою діяльністю розробила вимоги щодо аудиторської перевірки страхових компаній. Документ визначає перелік питань, на підставі яких незалежні аудитори (фірми) повинні підтвердити повноту та достовірність бухгалтерської звітності акціонерних товариств та підприємств - емітентів облігацій та сформувати - на цій основі висновки про їх реальний фінансовий стан.
…..

4.3. Аудит обліку витрат на виробництво продукції, виконання робіт та надання послуг
Під час проведення аудиту необхідно керуватися Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", в якому наведені такі терміни і поняття, як "елементи витрат", "напрями витрат", "нормальна потужність", "об'єкт витрат", "визнання витрат", "склад витрат", "розкриття інформації про витрати у примітках до фінансової звітності" та іншими нормативними актами.

Список використаної літератури
1.. Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993р. // Голос України. — 1993. — 29 травня.
2. Закон України "Про внесення змін і доповнень до статті 10 Закону України "Про аудиторську діяльність" // Відомості Верхов¬ної Ради України. — 1995. — № 14. — С. 88.
3. Закон України від 28 грудня 1994р. № 34/94-ВР "Про оподат¬кування підприємств у редакції Закону України від 22 травня 1997 р. № 293/97-ВР (зі змінами і доповненнями) // Бібліотека "Все про бухгалтерський облік". — № 4. — С. 476—507.
4. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звіт¬ність в Україні" від 16 липня 1999 р. М 996-ХІУ // Нове діло. 2000.
— № 15 (34). — 13—20 жовтня.
5. Постанова КМУ від 28 лютого 2000 р. № 419 "Про затверджен¬ня порядку подання фінансової звітності" // Нове діло. — 2000. — № 15 (34). — 13—20 жовтня.
6. Наказ Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.99 "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування" // Нове діло. — 2000. — № 15 (34). — 13—20 жовтня.
7. Международньїе нормативи аудита: Сб. с коммент. — Вьш. 5. — М.: Аудит-трейнинг, 1992.
8. Андреев В.Д. Внутренний аудит: Учебное пособие. - М.: Финансы и статистика, 2003. - 464с.
9.. Савчук В. Внутрішній аудит у системі корпоративного управління // Економіка України. – 2004. - №5. – С.50-55.
10. Савченко «Аудит».
11. Пантелєєв В.П. Аудит. 2007.