ЗМІСТ

Вступ
1. Психологічні, релігійні та міфологічні мотиви в теоріях К.Г.Юнга
2.  Баланс енергій індивідуального і колективного
Висновки
Список використаної літератури

Про моральну силу, духову дозрілість народ
у рішають не її геніяльні одиниці,
але проник культури в життя всієї спільноти"
(Вассіан 1972:48).

Вступ
Наші Предки Знали про те, що кожен із нас пов'язаний ниткою з Творцем: "Творець прикрасив - заквітчав їй сукню..." Заповіт уквітчувати сукню нареченої символами, щоб вона була щасливою й красивою, - означає Знання того, що все суще за своєю природою створене, "виткане" Творцем.
Сучасні наукові концепції мовою складних логічних формул доводять існування Джерела всього існуючого... В той час селянський наїв зберігає Його прояви у символах досконалого виявлення: константа Всесвіту "40" - це "Сороки" на писанках, а "замикання хвилі у кільце" - завивання віночка, тину... Фрактали, об'ємні інтеграли описуються геометрією Рімана і "малюються" неграмотними бабусями на писанках... Ритмодинаміка вивчає й моделює "спайдерефект" у природі, а майстрині теж саме відтворюють "силянням" Павуків до Святвечора... Розтроєння Єдиного осмислює Тригнозис..., а три ноги Дідуха виростають із Сіна на Покуті... Єдина теорія Світу стверджує якості Первинного Енергетичного Океану..., а в цей час в хаті до Сволока кінською волосиною прикріплюють "солом'яну спіральку", яка маніфестує ці якості...
Тож спрямування нашого занурення у світ реліктової культури, якою нам виявляється українська народна культура, обумовлене поступом та розвитком концепцій науки XX століття. Осмислення результатів пошуку Істини показало, що людство все ніби вже Знало, а сьогодні тільки намагається знову пригадати. Про це у свій час писав і Платон.
 Еніофеноменологія староукраїнської культури охоплює у змістовному плані багатовимірне й живе реліктове явище традицій своїх предків.
          Не можна не сказати й про антропологію і еніологію, які безперечно у XX столітті перебували під впливом структурної антропології, що вивчає суспільства, які прийнято називати архаїчними. Клод Леві-Строс (нар. 1908 р.), як видатний антрополог сучасності, приділяв головну увагу пошукам прихованих структур, які лежали в основі розмаїтих суспільних інституцій та форм. К. Леві-Стросу належить низка праць, в яких він реабілітує первісне мислення ("Мислення дикунів", 1962), розглядає міфи, де об'єднуються різні виміри реального, збільшувані дзеркала розуму ("Міфології", 1964-1971).

1. Психологічні, релігійні та міфологічні мотиви в теоріях К.Г.Юнга
 Справжню революцію в науці спричинила концепція К. Г. Юнга (1875-1961) колективного несвідомого, яка означає сукупність архетипів, що передаються спадково і мають універсальний зміст. Тотожне саме собі в усіх людях, будучи психологічною основою надперсональної природи, це колективне несвідоме являє собою підґрунтя, на якому стоїть усе людство, духовну спадщину людського роду, що оживає в кожній свідомості. Структуроване у вигляді архетипів, предківських несвідомих образів, які виявляють себе всюди й повсякчас, будучи природженими й незмінними формами, колективне несвідоме виражає себе за допомогою міфів, витворів мистецтва, релігійних вірувань, усієї багатої сукупності символічних утворень. У такий спосіб наша душа відкриває сліди свого предківського минулого. У сфері психіки колективне несвідоме - це ніби рештки будівлі стародавньої людської пам'яті.
Довготривалі спостереження дозволили Юнгу проаналізувати накопичений матеріал (фантазії, ілюзії, сни) і виокремити узагальнені образи і мотиви, притаманні не тільки віднесеним на відстані територіям, але й рознесеним у різних історичних періодах людської історії. Це дало підстави для ствердження про існування як індивідуального несвідомого, так і колективного, расового несвідомого, загального для всього людства, що є проявом творчості космічної сили. Тому порівняльну релігію і всесвітню міфологію слід розглядати як унікальне джерело інформації про колективні аспекти несвідомого. Вперше таке припущення було виказане Г. Лебоном, коли він наголосив, що "долею народу у набагато більшій мірі керують померлі покоління, ніж ті, що живуть: ми одночасно діти своїх батьків і своєї раси, тобто всього ряду предків. Не тільки відчуття, але ще фізіологія й спадковість визначають для нас вітчизну другою матір'ю. Той запас ідей і відчуттів, який приносять із народженням у світ усі індивідууми однієї і тієї ж раси, утворюють душу раси. Невидима в своїй сутності, ця душа видима в своїх проявах, так як у дійсності вона править усією еволюцією народу" (Лебон 1998:23-24).
Серед згадуваних архетипів особливо важливу роль відіграють animus i anima, вони регулюють усю нашу поведінку й утворюють дві впливові структури, організовуючи стосунки між чоловіками та жінками. Тоді як anima означає персоніфікацію жіночої природи чоловічого несвідомого, апітиз втілює чоловічий аспект жіночого несвідомого. Кожен чоловік носить у собі апіта, образ жінки певного типу, і те саме відбувається з жінкою, яка носить у собі апітиз. Але існує і багато інших архетипів, скажімо, архетипи батьків, дракона, архетип Старого Мудреця тощо.
Юнгові належить визначення понять універсальних міфологічних мотивів (міфологем), які виявились тими структурними елементами, що породжують міфи в несвідомій психіці і в різноманітних міфологіях народів. Якщо З. Фрейд розглядав релігійні й духовні питання з точки зору раціонального мислення, то Юнг був схильним інтерпретувати релігію з точки зору ірраціонального і навіть таємного. Він переконливо вбачав реальність духовного виміру в універсальній схемі речей. Основне припущення полягало в тому, що духовний елемент — це органічна і невід'ємна частина психіки. А справжня духовність — один із аспектів колективного несвідомого. Вона не