Referatik - База конкурсных работ - Работы автора Ксюшка - Еластичність попиту і пропозиції

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З курсу “Мікроекономіка”

Тема: “Еластичність попиту і пропозиції”

КИЇВ
2006

ПЛАН
Вступ..................................................................................3

   Розділ 1. Сукупний попит ………………..………………………………4
1.1     Крива сукупного попиту
1.2     Фактори впливу на траєкторію криво

Розділ 2. Сукупна пропозиція……………………..……………………8
2.1 Крива пропозиції
2.2 Умови зміни пропозиції

Розділ 3. Еластичність попиту і пропозиції…..…. …………….…14
3.1 Вимірювання еластичності
3.2 Варіанти еластичності

Висновки..........................................................................18

Список використаної літератури....................................19

ВСТУП
Перехід вітчизняної економіки на ринкові відносини вимагає суттєвої перебудови змісту мікроекономічної підготовки

фахівців з економіки та менеджменту у вищих навчальних закладах України. Звичайно, окремі аспекти макроекономічної

теорії викладались у вищій школі України і раніше в межах таких дисциплін, як політична економія, планування народного

господарства, фінанси, гроші й кредит тощо. Але в тих дисциплінах розкривались умови планової економічної системи.

Об’єктом же сучасної макроекономіки є змішана економічна система, в якій ринок виконує домінуючу роль.
Основна економічна проблема з якою стикається наше суспільство, - це суперечність між необмеженими людськими

потребами та обмеженими ресурсами, які використовуються для задоволення цих потреб. Ефективність економіки

полягає у використанні суспільством обмежених ресурсів з максимальним результатом. Зростання ефективності ми

розглядаємо за допомогою кривої виробничих можливостей. Методологія вивчення економіки, як і методології вивчення

інших наук, розробляє теорію, накопичує фактичні дані, а потім аналізує їх з метою підтвердження або спростування

запропонованої наукової гіпотези. Основні знаряддя економістів – теорія та спостереження. Однак головною відмінністю

економіки від точних наук є те, що практично неможливо провести дослід, який підтвердив би або спростував розроблену

теорію. Економічний аналіз оперує даними, що їх дає нам дійсність.
Модель «сукупний попит – сукупна пропозиція» - базова модель макроекономічної рівноваги, за допомогою якої можна

описати різні варіанти економічної політики держави.
РОЗДІЛ 1
Уявимо все виробництво товарів і послуг як реальний обсяг національного виробництва і розглянемо таке поняття, як

сукупний попит.
Сукупний попит – це реальний обсяг національного виробництва, який споживачі, підприємства та держава готові

придбати за будь – якого рівня цін. Це загальний обсяг товарів та послуг, що їх готові купити домогосподарства, фірми,

уряд країни і економічні суб’єкти інших країн за різного рівня цін у країні. Сукупний попит визначається споживанням

населення, інвестиціями підприємств, державними витратами. За інших рівних умов чим нижчий рівень цін, тим більшу

частку реального обсягу національного виробництва побажають придбати споживачі. Отже, залежність між рівнем цін і

реальним обсягом національного виробництва, на який існує попит, є зворотною, або негативною.
Якщо уявити криву сукупного попиту (рис. 1), то вона буде відхилятися вниз і в право. Чому?

ціна

сукупний попит
обсяг національного виробництва

Рис. 1 Крива сукупного попиту

Причини такого відхилення різні. Від’ємний нахил кривої сукупного попиту визначається такими чинниками:
1) ефектом багатства;
2) ефектом відсоткової ставки;
3) ефектом обмінного курсу.
Для окремого товару це пояснюється ефектом доходу та ефектом заміщення. Коли ціна падає, постійний грошовий доход

дає змогу придбати більше товарів (ефект доходу). Більше того, при цьому споживач готовий придбати більшу кількість

даного товару тому, що він стає дешевим за інші товари (ефект заміщення). Але ці пояснення не придатні для сукупного

попиту. Вони стосуються лише попиту на окремі товари. Крім того, з моделі кругообігу ресурсів, продуктів і доходу видно

що вищі ціни. Сплачені за товари та послуги, повертаються до постачальників ресурсів у вигляді зростаючих доходів –

заробітної плати, ренти, процентів, прибутку. Тому збільшення рівня цін не обов’язково означає зменшення реального

національного продукту. Отже, пояснення траєкторії кривої сукупного попиту слід шукати серед інших факторів. Такими

факторами є: ефект процентної ставки, ефект багатства, ефект імпортних закупок.
Три ці фактори впливу на траєкторію кривої сукупного попиту є повністю ціновими. Але може мати місце також відхилення

кривої сукупного попиту вправо або вліво, тобто зміщення цієї кривої в результаті дії цілого ряду нецінових факторів. Які

ж це фактори? Для їх визначення попередньо розглянемо рис. 2.

Ц п

          СПо 2
         СПо 1
      СПо 3
О3     О1      О2                                 О

Рис 2. Зміщення кривої сукупного попиту
Ц – рівень цін
Ц п – однаковий рівень цін
О – обсяг національного виробництва
СПо – сукупний попит

Зміщення кривої вправо (СПо2) і вліво (СПо3) показує, що за однакового рівня ціни (Ц п) бажаний обсяг товарів і послуг

зросте (О2) або зменшиться (О3).
Тепер розглянемо нецінові фактори, які раніше ми вважали постійними, що зміщують криву СПо1:
1) зміни у споживчих витратах. Причиною змін у споживчих витратах є:
• добробут споживача.
• очікування споживача.
• заборгованість споживача.
• Податки.
2) зміни в інвестиційних витратах. Інвестиційні витрати – це закупівлі засобів виробництва. Зменшення обсягів

нових засобів виробництва, що їх підприємства готові придбати за нинішнього рівня цін, приведе до зміщення кривої

сукупного попиту ліворуч, і навпаки.
• процентні ставки;
• очікування прибутків від інвестицій;
• податки з підприємств;
• технологія;
• надлишкові потужності.
3) зміни в державних витратах. Зростання державних закупівель ВВП за поточного рівня цін сприятиме

зростанню сукупного попиту.
4) зміни у витратах на чистий обсяг експорту. Збільшення чистого експорту зміщує криву сукупного попиту

праворуч, зменшення – ліворуч. До таких чинників належать:
• національний дохід інших країн;
• валютні курси.
5) Пропозиція грошей.
6) Швидкість обороту грошей.
Держава може здійснити такі заходи для збільшення сукупного попиту:
a. Збільшення державних закупівель;
b. Зменшення податків;
c. Зростання пропозицій грошей.
Це призведе до збільшення попиту на товари та послуги за кожного даного рівня цін.
РОЗДІЛ 2

Пропозиція – це кількість товару, який знаходиться на ринку або може бути туди доставлений.
Пропозиція товару на ринку - це друга, не менш важлива сторона підприємництва, яка виражає пряму залежність між

ціною і кількістю товарів, які виробляються і пропонуються до продажу. Ціни і обсяг продаж товарів змінюються в одному

напрямі: якщо ціна підвищується, то на ринок буде надходити для продажу більше товарів. Якщо ціни на товар

знижуються, то виробництво і пропозиція на ринках будуть скорочуватись.
З цього видно, що основна роль в зазначених випадках належить ціні. Рівень останньої по кожному з великою кількості

товарів свідчить про необхідність скорочення його випуску, якщо попит зменшився або нарощування його випуску, якщо

попит стабільний або підвищується. Ринкова пропозиція товарів має сенс тоді, коли це підтверджують ціни, які її

задовольняють. При незадовільних цінах або тенденції їх зниження потрібна складана підприємницька діяльність

спрямована на переорієнтацію ресурсів, зміну технологій, обсяг випуску і продажу товарів. Зазначені залежності

представлені на рис. 3

Р S

Р1 A

Р2 B

S
О Q2 Q1 Q

Рис. 3 Крива пропозиції, де
Р – ціна одиниці товару
Q – обсяг товару

Точка А на кривій пропозиції SS показує більш високий рівень ціни Р1 зрослий обсяг товарів Q1, які пропонуються для

продажу на ринку. Точка В на кривій пропозиції показує зміну ситуації: зменшення ціни до рівня Р2 якому відповідає

скорочення пропонованих до продажу товарів Q2. З цього рисунка також видно, що пропозиція товарів має вигляд кривої

з позитивним нахилом, який віддзеркалює пряму залежність між двома змінними величинами – ціною товару і його

кількістю або обсягом продажу на ринку.
Загальний вигляд кривої пропозиції не має нічого випадкового: вона являє собою ніби фотографію стану пропозиції, тобто

руху виробництва у відповідності з економічною доцільністю, яка підтверджується або відкидається ринковою ціною.

Закон пропозиції свідчить, що при інших рівних умовах чим вища ціна товарів, тим більша їх кількість може бути вироблена

і представлена до продажу на ринках.
Мають місце певні особливості ринкової пропозиції.
По – перше, існує пряма залежність між ціною товарів і кількістю їх продаж на ринку, що описується кривою пропозиції.

Останню можна представити як своєрідну альтернативу вкладення ресурсів для підприємця. Площа вище кривої

пропозиції – це область альтернативи із знаком «плюс», а площа під цією кривою – альтернатива із знаком «мінус».

Найкраща альтернатива – це таке вкладання ресурсів у виробництво товарів, яке відшкодовує затрачені ресурси

грошовою ціною товару, що користується попитом і проданий на ринку.
По – друге, поняття «обсяг товарів, їх кількість» не тотожне поняттю «пропозиція товарів». Кількість і обсяг товарів

змінюються у відповідності зі зміною їх ціни, не змінюючи криву пропозиції товарів. Поняття «змінна пропозиція товарів»

означає, зміщення всієї кривої пропозиції в ту чи іншу сторону. Така зміна пропозиції товарів на ринках відбувається під

впливом наступних умов:
• наявності взаємо замінюваних і взаємо доповнюваних товарів виробничого призначення та рухом їх цін;
• рівня технологій, які застосовуються при виробництві однакових товарів;
• податків і субсидій;
• якості ресурсів і факторів виробництва;
• конкуренції на ринках одноіменних товарів, умов продажу (реклама, маркетинг тощо).
Зазначені фактори впливають на витрати виробництва даного товару, що вирішальним чином впливає на зміну його

пропозиції на ринку.
Між попитом, пропозицією та ціною існує нерозривний зв’язок, який виражається в законах попиту та пропозиції. Попит –

це грошовий вияв потреби. Пропозиція – це результат виробництва, яке приймає форму товару та його поставки на

ринок. Іншими словами, пропозиція – це сума ринкових цін товарів. Чим вища ціна – тим менша купівельна спроможність.

Ринковий попит зовні проявляється як сумарна величина попиту загальної маси покупців. Пропозиція залежить від зміни

ціни. Чим вище ціна – тим вигідніше виробляти товар, тим більше товарів буде поступати на ринок. У зв’язку з цим

очевидно, що виробляти товар вигідно за умови, якщо його ціна перевищує витрати на виробництво.
У результаті розширення товарного виробництва ціна падає. Ціна, при якій попит і пропозиція збігаються, називається

ціною рівноваги (кількість товарів, що поступають на ринок, дорівнює кількості куплених товарів). При більш високій ціні

виникає надлишок пропозиції над попитом, посилюється конкуренція продавців, у результаті чого ціна знижується. В

умовах, коли ціна нижча від ціни рівноваги й попит перевищує пропозицію, виникає конкуренція покупців, яка викликає

підвищення цін. У результаті вільної конкуренції ринок і ціни прагнуть до рівноваги.
Для прогнозування попиту та пропозиції необхідно враховувати об’єктивні та суб’єктивні фактори: рівень доходів

населення, місткість ринку, наявність споріднених товарів і ціни на них, смаки, переваги, традиції та культуру народу

даної країни, природно – кліматичні умови.
Основним завданням поточного державного регулювання є підтримання рівноваги стану економіки, необхідного для

реалізації політики економічного зростання, а до числа важливих завдань індикативного планування входить

забезпечення високих і стійких темпів зростання економіки за рахунок структурних зрушень.
Найважливішим об’єктом планування є сукупний попит. У загальному випадку він являє собою опосередковану й

лімітовану грошовими доходами суспільну потребу. Пропозиція – це адекватне матеріальне забезпечення

платоспроможного попиту. На взаємодії попиту та пропозиції побудована система ринкових відносин, яка поступово

розширює сферу свого впливу, та механізм саморегуляції, динаміку якого необхідно врахувати при досягненні певного

економічного розвитку.
Існують два основних механізми впливу на величину сукупного попиту та сукупної пропозиції: через структурний

перерозподіл національного доходу та за допомогою контролю над рівнем виробничих витрат підприємств.
Такі виробничі витрати, як вартість спожитої сировини, матеріалів, палива, розмір амортизаційних відрахувань, і т. д. є

головними автоматичними регуляторами сукупного попиту та сукупної пропозиції. Їх скорочення веде, як правило, до

зменшення витрат, а отже, і фонду відшкодування вибулого основного й оборотного капіталів у складі валового

суспільного продукту, збільшуючи відповідно обсяги національного доходу (сукупного попиту) і кінцевого продукту

(сукупної пропозиції).
У процесі аналізу структурних зрушень у сукупному суспільному продукті виділялося два періоди – до та після 1980 року.

Слід зазначити, що під час першого періоду відбувалися інтенсивні структурні зміни в напрямі зростання в сукупному

суспільному продукті питомої ваги промисловості, транспорту, зв’язку, торгівлі та громадського харчування, сільського

господарства. Особливості структурних зрушень у сукупному суспільному продукті України в той період певною мірою

позначилися на динаміці ефективності суспільного виробництва.
При формуванні господарських пропозицій та аналізі їх взаємозв’язку з параметрами економічного зростання актуальним

є дослідження функціональних структурних зрушень. Проведені дослідження показали, що зміна темпів зростання

національного доходу, виробництва валового суспільного продукту, матеріальних витрат, основних виробничих фондів,

чисельності зайнятих у матеріальному виробництві та співвідношення темпів зростання суттєво вплинули на

продуктивність праці, фондовіддачу й матеріаломісткість. Економічна структура є не тільки результатом, а й фактором

економічного зростання. Це зумовлює необхідність зведеної кількісної оцінки структурних зрушень та їх результатів.
Спираючись на прийоми аналізу структурних зрушень та їх впливу на кінцеві результати економічного розвитку, науковці

приступили до розробки наукових положень і методик формування перспективної економічної структури господарства

України.
Таким чином, відбуваються кількісні та якісні зміни у виробництві, які впливають на кінцевий результат і сприяють

економічній стабілізації, а потім – поступовому економічному зростанню. Це не тільки зростання обсягів виробництва та

накопичення, а й якісне вдосконалення факторів виробництва (особливих, речових, нематеріальних), що забезпечують

задоволення потреб людей. Тому необхідно мати такий механізм державного впливу не економіку. Який забезпечував би

найбільший економічний ефект. Планування розвитку якраз і покликане відіграти роль такого механізму.

РОЗДІЛ 3
Термін «еластичність» запозичений економістами у фізиків і використовується для виміру співвідношення взаємо

обумовлюючих змінних: цін і кількості товарів, які були реалізовані.
Зручною уніфікованою одиницею виміру еластичності виступає процент. Він здатний показати ступінь зміни любої

економічної змінної величини. У підприємницькій діяльності найчастіше використовують процентне відношення однієї

змінної однопроцентної зміни іншої
Вимірювання цінової еластичності попиту здійснюється для того, щоб виявити на скільки процентів змінився обсяг продаж

товарів внаслідок зміни на 1% ціни за одиницю даних товарів. Цінова еластичність попиту вимірюється за формулою:

                      зміна обсягу продаж товарів (в %)

Ер = ---------------------------------------------------------------------
                                  зміна ціни ( в %)
де Ер – цінова еластичність попиту.
В практиці підприємницької діяльності можуть мати місце щонайменше п’ять різних варіантів цінової еластичності попиту:
• попит еластичний, коли при незначних підвищеннях ціни обсяг продажу товарів зростає суттєво;
• попит має одиночну еластичність, коли на 1% зміна ціни викликає 1% - ну зміну продажу товарів;
• попит нееластичний, якщо при досить суттєвих зниженнях цін обсяг продажу товарів змінюється в незначних

обсягах;
• попит безкінечно еластичний, коли в наявності є тільки одна ціна по якій покупці купують товар (наприклад,

ціна на інсулін для хворих на діабет);
• попит нееластичний зовсім, коли споживачі купують фіксовану кількість товарів, незалежно від його ціни.
Варіанти еластичності попиту представлені на рис. 4.

                                    Нееластичний попит
Р                             С
   А

Одинична еластичність

Еластичний попит

Нееластичний попит

О Q

Рис. 4 Еластичність попиту, де
Р – ціна одиниці товару
Q – обсяг товару

Кожний з варіантів еластичності, як видно з рисунку 4, має свій коефіцієнт еластичності:
- коефіцієнт нееластичного попиту менший 1; при еластичному попиті, коли 1% зниження ціни викликає

збільшення продаж, ніж на 1%
- коефіцієнт еластичності більший 1; при одиничній еластичності її коефіцієнт дорівнює 1.
Коли процент зниження ціни викликає таке збільшення проценту продаж, що загальна торгова виручка (ціна

помножена на кількість проданого товару) зростає, то еластичність попиту набуває практично позитивного коефіцієнту.

При коефіцієнтові рівному 1 зниження ціни компенсується таким обсягом продаж, який не змінює торгову виручку. При

нееластичному попиту зниження ціни викликає настільки незначне збільшення продаж, що загальна торгова виручка

зменшується. Поняття «еластичність» та коефіцієнт еластичності застосовується і по відношенню до пропозиції. Поняття

еластичності пропозиції характеризує відносні зміни цін товарів і їх кількості, які пропонуються до продажу. Варіанти

еластичності пропозиції зображено на рис. 4.

Р                             С
   А

Одинична еластичність

Еластична пропозиція

                                       Нееластична пропозиція
О Q

                   Рис. 4   Еластичність пропозиції, де
Р – ціна одиниці товару
Q – обсяг товару

З цього рисунка видно, що цінова еластичність пропозиції виступає як пряма лінійна залежність між економічними

змінними, котра показує процентні зміни ціни і викликану цим ту чи іншу процентну зміну обсягу пропонованих до

продажу товарів.
При одиничній еластичності пропозиції збільшення на 1% ціни товару викликає 1-%-е збільшення їх пропозиції для

реалізації на ринку. В такому випадку має місце рівновелика зміна цін і кількості пропонованих товарів, коефіцієнт якої

дорівнює 1.
При еластичній пропозиції збільшення пропозиції не має якого – не будь впливу на збільшення кількості пропонованих до

продажу товарів.
Показники еластичності пропозиції підтверджують закономірність: протягом тривалого часу, коли попит пристосувався до

зрослої ціни, еластичність пропозиції сприяє встановленню нормальної ціни рівноваги на відміну від миттєвої і

короткотермінової рівноваги.

ВИСНОВКИ
Поява значної кількості незалежних країн після розпаду Радянського Союзу та їх перехід від командно – директивної

економіки до ринкових відносин вплинули на проблему зміни характеру державного управління їхніми національними

економіками. Виникла об’єктивна необхідність поєднання державного впливу на макроекономічні процеси з одночасним

наданням самостійності в прийнятті господарських рішень виробниками товарів та послуг. Це потребує як від

підприємницьких структур, так і від органів державного управління досконалого володіння такою складною галуззю науки

та практики, як мікроекономіка та мікроекономічне прогнозування. Мікроекономічний рівень відображає як економіку в

цілому, так і її основні складові елементи, а саме сектори загального державного управління, домашніх господарств,

нефіксованих корпорацій тощо. Завдяки цьому застосуванню знань мікроекономічного аналізу на практиці дає змогу

розглядати процеси виробництва, обміну та споживання товарів і послуг з пропозиції інтересів суспільства в цілому й

керувати ними. Знання економіки формує правильне розуміння функціонування економічної системи, є запорукою того,

що керівник підприємницької (виробничої) структури раціонально побудує свою господарську діяльність.
У народі кажуть, що мудрість – це здатність передбачити майбутні наслідки здійснюваних нині дій і вміння керувати ними.

Іншими словами, мудрість – це звернення в майбутнє, тобто мудра людина намагається впливати на майбутнє. Особливо

це важливо в економіці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Макроекономіка: Підручник / А. Г. Савченко, А. Г. Пухтаєвич, О. М. Тітьонко та ін.; за ред. А. Г. Савченка. –

К.: Либідь, 1995. – 208 с.
2. Агапова Т. А., Серегина С. Ф. Макроекономика: Ученик / Под общ. ред. А. В. Сидоровича. – М.: Дело и сервис,

2000. – Гл. 4.
3. Економіка України: потенціал, реформи, перспективи: В 5 т. Т. 3. макроекономічна політика, прогнозування і

державне регулювання економіки / За ред.. В. Ф. Бесєдіна, М. Ю. Гончар. – К.: НДЕІ Мінекономіки України, 1996. – 44 с.
4. Руженський М. М. Мікроекономіка: Навч. Посібник. – К.: ІПК ДСЗУ, 2005. – 56с.
5. Калина А. В., Корнева М. И., Ященко В. А. Современный економический анализ и прогнозирование (микро – и

макроуровень): Учеб. – метод. пособие. – 2-е изд. – К.: МАУП, 1998. – 272 с.

Еластичність попиту і пропозиції - Работы автора Ксюшка - Скачать