Хто сьогодні в Україні не знає місто Калуш, що розкинулося
на березі річок Сівки і Лімниці — приток Дністра?.. З містом пов'язана
боротьба славних синів і доньок України за її незалежність. Серед них імена
Богдана Хмельницького — гетьмана війська Запорізького, о. Івана з Грабівки
(Грабівського) та Семена Височана — полковників, ватажків народного повстання,
Дмитра Паліїва — сотника, політичного і військового діяча, Миколи Саєвича —
поручника УСС та сотника УГА, Івана Сохацького — голови повітової організації
Українського народно-демократичного об'єднання, о. Андрія Бандери — посла до
парламенту ЗУНР у Станіславі, Степана Бандери — організатора та провідника ОУН,
Миколи Климишина — соратника Степана Бандери, українського публіциста, політика,
Михайла Кравціва — інженера, громадського і політичного діяча, Івана Куровця —
лікаря, громадського і політичного діяча, Михайла Струтинського — журналіста,
громадського і політичного діяча. Велику культурну спадщину для
українського народу залишили про собі митці, науковці, літератори, які народилися
або пов'язали свою творчу діяльність із Калушем. Це — Іван Франко,
видатний український письменник, учений, громадський діяч, Антін Могильницький —
літератор, посол до парламенту у Відні, Григорій Смольський — видатний художник,
Іван Рубчак, актор та співак театру ім. М. Заньковецької у Львові, Богдан Рубчак —
вчений, поет, професор Іллінойського університету в Чикаго (США), Анна
Гуменілович-Йонкер, громадсько-політична діячка в Канаді, Михайло Гуцуляк —
педагог, директор торговельної школи в Калуші, Олесь Бабій — письменник,
літературознавець, Павло Ковжун — художник, мистецтвознавець, громадський і
політичний діяч, Михайло Козоріс — письменник, юрист, Костянтина Малицька (літ.
псевдонім Віра Лебедева, Чайка Дністрова) — письменниця, перекладачка і педагог,
Гнат Рожанський — видавець першого «Кобзаря» в Галичині, популяризатор творчості
Т. Шевченка, Богдан Стебельський — літературознавець, критик і публіцист, Микола
Федюшко — літературознавець, критик, публіцист, Григорій Цеглинський —
просвітитель, культурний і громадський діяч, педагог, драматург, Іван Белей —
літературознавець, журналіст, перекладач. Силою розуму, силою духу, силою рук
сьогоднішніх калушан твориться нова сторінка літопису нашого славного міста.
У 1988 році калушани активно включилися у процеси національного і духовного
відродження. Поїздки концертно-агітаційних бригад із представниками
товариства «Просвіта», Народного Руху та новітніми політичними організаціями на
східні терени України зробили велику пропагандистську справу у здобутті
Незалежності. Пісні про національне відродження та визвольну боротьбу, література
про «білі» плями нашої історії, листівки з викриттям та засудженням комуністичного
режиму все це, без сумніву, заважило на терезах, коли вирішувалася доля України. А
в кульмінаційний період підготовки до проведення Всеукраїнського референдуму 1
грудня 1991 року сотні калушан із синьо-жовтими прапорами, плакатами на підтримку
демократичних перетворень вирушили на лівобережну Україну та під стіни Верховної
Ради.
Там вони будили в приспаних, зневірених і змордованих душах своїх братів
і сестер віковічне прагнення до волі, до незалежності.
Сьогодні Калуш має
добру славу в промислових колах нашої країни і за її межами. Хіміки, шахтарі,
металурги концерну «Оріана» виготовляють продукцію, що за своєю якістю і
конкурентноздатністю відома на світовому ринку. Машинобудівники акціонерних
товариств «Карпатнафтомаш» та заводу будівельних машин впевнено виходять на
широкий простір торговельно-економічних відносин. Потужні будівельні фірми міста
звели десятки промислових об'єктів на Прикарпатті та по всій Україні.
Нових форм і змісту набуває культура та освіта. Воскресають забуті імена, причетні
до визвольного руху за незалежність України, відроджуються фольклорно-етнографічні
обряди, звичаї. Усе це втілюється в літературно-мистецькі заходи, шкільні
навчальні програми. Основними культурно-просвітницькими осередками є палаци
культури, Народні Доми, виставковий зал та музей-садиба імені Івана Франка. У
дитячих клубах, центрі художньої та технічної творчості учнівської молоді,
навчально-виробничому комбінаті є сприятливі умови для самопізнання і
самореалізації кожної дитини. Гордістю і славою міста стала гімназія,
вихованці якої є частими переможцями у міжнародних наукових та творчих конкурсах,
всеукраїнських предметних олімпіадах. Понад 700 дітей навчається у двох
музичних школах міста. Калуш гідно презентує молодіжний музичний рух на
Всеукраїнських фестивалях «Червона рута», «Доля», ім. В. Івасюка. Розвиток
спорту, його традиції — також яскрава сторінка в історії Калуша. Сьогодні у місті
існує належна спортивна база — працюють спортивні школи, стадіон «Хімік»,
плавальні басейни. Ім'я калушанина легкоатлета Євгена Аржанова стало
відомим світові в 1972 році, коли він завоював срібну медаль на XX Олімпійських
іграх у Мюнхені (ФРН). Від того часу в Калуші виросло багато спортсменів, які
виборювали високі призові місця на світових турнірах.
У 1997 році футбольному
клубові «Калуш» (до 1996 р. «Хімік») виповнюється 50 років. З Калуша починав у
1957 році свій футбольний шлях Заслужений майстер спорту Йожеф Сабо — тренер
Національної збірної України, в минулому гравець київського «Динамо». Калуш
має тисячолітню історію, її витоки сягають глибини віків. Тут жили пракалушани,
починаючи з бронзового віку, освоювали землю, виварювали сіль. Поступово невелике
поселення в період середньовіччя переросло у містечко, яке згодом отримало
магдебурзьке право.
Місто збільшувалося, зростало населення, його автохтонні
мешканці-українці займалися сільським господарством, ремісництвом, торгівлею,
зберігали прабатьківські традиції, розвивали свою культуру. Історія Калуша
— це водночас історія нашої багатостраждальної і героїчної України. Минули
століття, заросли травою могили давніх калушан, стали таємницею історичні події. І
ось спробу висвітлити минуле Калуша робить відомий учений, академік, доктор
історичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Володимир
Грабовецький. Народився він у селі Печиніжині на Коломийщині. Закінчив
історичний факультет Львівського університету ім. І. Франка. В 1953 році на
запрошення академіка Івана Крип'якевича, учня Михайла Грушевського, перейшов
на посаду наукового співробітника відділу історії України Інституту суспільних
наук АН України. Завдяки винятковій працездатності В. Грабовецький виявив в
архівах України, Росії, Польщі багато важливих документів і на їх основі
опублікував 850 наукових праць, серед них 15 монографій, кілька десятків окремих
видань, сотні статей, наукових розвідок, присвячених здебільшого історії
Прикарпаття. В. Грабовецький — автор шести вже опублікованих томів із
запланованого ним десятитомового видання «Нариси історії Прикарпаття». Особливо
багато зробив він для дослідження історії міст і сіл Галичини. З-під його пера
вийшли такі фундаментальні праці з історії урбанізації, як «Історія Коломиї»,
«Нарис історії Галича», «Звенигород», «Городок», «Надвірна» та ін.
А тепер
читачі отримали можливість познайомитись із історією Калуша, підготовленою
академіком Володимиром Грабовецьким. Ця праця, на відміну від інших видань
з історії нашого міста, написана на багатому першоджерельному, архівному матеріалі
та в строгому хронологічно-проблематичному плані. Спираючись на джерела та
досконало вивчивши літературу, автор розглядає історію Калуша від праісторичних
часів до початку XX століття на широкому історичному тлі. Приємно, що першу
професійну книгу з історії Калуша автор подарував калушанам на відзначення
560-річчя першої письмової згадки про місто.
Окремо хочу подякувати
літературному редакторові видання п. Ярославові Радевичу-Винницькому, праця якого
суттєво вплинула на якість книги.
Вірю, що книжка стане каталізатором нових
наукових пошуків в історії стародавнього Калуша, спричиниться до написання його
новітньої історії XX століття і літопису революційних перетворень останнього
десятиліття — епохи Відродження Самостійної Соборної Української Держави.
|
