ПЛАН Поділ понять, класифікаційні дії поділу.
Класифікація. Види поділу за видозмінною ознакою і дихотомічний
поділ. Поділ понять опирається на такі логічні операції, як обмеження та
узагальнення понять. Обмеження – це логічна операція над поняттями, завдяки
якій відбувається перехід від поняття з ширшим обсягом (родового) до поняття з
вужчим обсягом (видового) через додавання до змісту вихідного поняття ознак, які
стосуються лише частини предметів його обсягу. Узагальнення – це логічна
операція, в результаті якої відбувається перехід від поняття з вужчим обсягом
(видового) до поняття з широким обсягом (родового) шляхом збіднення його змісту,
тобто вилучення специфічних для вихідного поняття видових ознак. Усі
поняття, крім нульових, мають обсяг. Проте саме слово (ім’я), яким позначаються
певний клас предметів і відповідне поняття, нічого не говорять про цей клас, тобто
його обсяг (це не стосується імен, якими позначаються деякі одиничні поняття).
Саме завдяки операції поділу понять (точніше – поділу обсягу понять) і одержують
цю інформацію. Поділ поняття – логічна операція, за допомогою якої
розкривається обсяг родового поняття через перелік його видів або елементів.
Поняття, що діляться, називаються поділюваними, а результати поділу--
відповідні видові поняття – членами поділу. Поділюване поняття і члени поділу
перебувають у відношенні підпорядкування (першому підпорядковані другі), а члени
поділу між собою – у відношенні співпідпорядкування. Завдяки поділу понять
знання конкретизуються і систематизуються, а опосередковано відбувається
осмислення упорядкованості, системності об’єктивного світу. Не випадково система
поділів, використовувана в біологічній науці, називається систематикою.
Традиційно розрізняють два види поділу – поділ за видотвірною ознакою і
дихотомію. Поділ за видотвірною ознакою – поділ, з допомогою якого
поділюване поняття мислено розбивають на види з урахуванням специфіки прояву
певної ознаки в різних групах елементів цього обсягу. Основою цього поділу
є ознака, характерна для кожного предмета, який мислиться в цьому поділюваному
терміні, але проявляється в ньому по-різному. Так, кожна людина має стать (цим
люди подібні), проте різні люди мають різну стать. Ця відмінність і є об’єктивною
основою для поділу обсягу поняття “людина” на “чоловік” і “жінка”. На нашу
думку, основою наведеного поділу може бути як одна ознака, так і дві й більше
ознак. Не погодившись з цією істиною, довелося б визнати існування ще й третього
виду поділу, основою якої є понад одна ознака. Внаслідок поділу понять за
видотвірною ознакою одержують різну кількість членів поділу – від двох (існують
два пояси Землі – Південний і Північний) до нескінченності. Дихотомічний
поділ – поділ, членами якого є два суперечних поняття. Основою цього поділу
є наявність чи відсутність певної ознаки (ознак) у предметів, які мисляться в
поділюваному понятті. Внаслідок такого поділу одержуються лише два члени поділу,
які завжди є суперечними поняттями. Наприклад, предмети і явища можна поділити на
красиві і некрасиві, спільноти людей – на нації і ненації. Графічна зображення
дихотомії здійснюється дуже просто: круг, яким позначається обсяг поділюваного
поняття, ділиться навпіл; одна половина цього круга зображує обсяг відповідного
позитивного поняття, а друга - обсяг негативного (заперечного) поняття. Проста і
сама “технічна” процедура здійснення дихотомічного поділу: обравши будь-яке
поняття (не поділюване, а позитивний його різновид) і відповідне йому слово,
додаємо до цього слова частку “не” – і поділ здійснено. Класифікація – це
складний, багатоступінчастий поділ (тобто система поділів), який проводиться з
метою одержання нових знань стосовно членів поділу і систематизації цих знань.
Внаслідок класифікації поділюване поняття мислено розбивається на видові
поняття, кожне з яких (за наявності основи) у свою чергу поділяється на
підвиди. Здійснюючи класифікацію, вдаються до різних видів поділу.
Розрізняють два види класифікації – наукову і ненаукову. Основою поділів у першій
є істотні ознаки предметів, які класифікуються, а в другій (штучній класифікації)
– неістотні ознаки. ЛІТЕРАТУРА Тофтул М.Г. Логіка. –
К., 1999. – С. 332 Хоменко І.В. Логіка – юристам. – К., 1997. – С. 386
Конверський А.С. Логіка. – К., 1998. – С. 266 Кондаков И.В. Логика. –
М., 1954. – С. 68 Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. – К., 1996. –
С. 113 Формальная логика. Л., 1977 7. Хоменко І.В. Що таке логіка
//Барви творчості. К., 1995. – С. 83-95
| 
