1.1. Економічна сутність грошових коштів

У процесі господарської та іншої діяльності підприємства постійно вступають у

взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання при здій-сненні угод, що

оформлюються і закріплюються договорами: з постачальни-ками - за одержані від них

товарно-матеріальні цінності, з покупцями - за придбані ними товари, з банками - за

одержання коштів і погашення креди-тів, з іншими юридичними та фізичними особами - за

транспортні та інші по-слуги, електроенергію, паливо тощо, з працівниками - із заробітної

плати, на-даних їм позик тощо.
Відносини між підприємствами, які виникають внаслідок кругообігу господарських засобів,

називаються розрахунками. [22] Вони опосередкову-ють розподіл і перерозподіл

суспільного продукту, перехід його з товарної форми в грошову, і навпаки. Початковою і

кінцевою ланкою кругообігу засо-бів, який включає придбання товарів, виробництво

продукції, виконання ро-біт, надання послуг, а також їх продаж і отримання виручки,

виступають грошові кошти, які є найбільш ліквідними активами.
Господарська діяльність складається з багатьох господарських операції, що є певними

моментами безперервних змін коштів господарства або джерел їх утворення. Під час цієї

діяльності у підприємства виникають найрізнома-нітніші господарські зв’язки і

розрахунково-платіжні відносини з постачаль-никами матеріальних цінностей,

підрядчиками, покупцями і замовниками своєї продукції, транспортними організаціями,

фінансовими установами, працівниками фірми та іншими (як юридичними так і фізичними)

особами.
Кошти, що їх використовують для розрахунків, виконуючи функцію міри вартості, засобу

обігу, засобу платежу, здійснюють безперервний круго-обіг (гроші – товар – виробництво

– товар – гроші), повертаються при цьому до своєї первісної форми у вигляді виручки

після реалізації продукції, тобто у вигляді грошових коштів.
Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових

коштів" [7] під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на рахунках в банках і

депозити до запитання. Готівка (готівкові кошти) - це грошові знаки національної валюти

України - банкноти та монети.
 Порядок здійснення розрахунків грошовими коштами суворо регламе-нтований чинним

законодавством України.
Звичайно, що існують певні правила, установлений порядок для здійс-нення операцій з

готівкою. Це - касова дисципліна. Основним документом бухгалтерського обліку

встановленої форми, що застосовується для здійс-нення обліку готівки в касі

підприємства є касова книга.
Платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб за реалізо-вану продукцію

(товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов'язані

з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг)  та іншого майна,  називаються 

готівковими  розрахунками. Приміщення або місце, що призначене для приймання, видачі

та зберігання готівкових коштів, інших цінностей і касових документів де, як правило,

ведеться касова книга називається касою підприємства.
Касові операції - операції підприємств між собою та з підприємцями i фізичними особами,

що пов'язані з прийманням і видачею готівкових коштів при проведенні розрахунків через

касу підприємства з відображенням цих операцій у касовій книзі, книзі обліку

розрахункових операцій.
Розрахунки можуть здійснюватися не тільки в готівковій, але й в безго-тівковій формі.
Безготівкові розрахунки - це перерахування грошових коштів з рахунку підприємства-

платника на рахунок підприємства-отримувача. Фінансовим посередником у цих

розрахунках виступає банк, який надає послуги своїм клієнтам-підприємствам на

договірній основі.
За економічним змістом безготівкові розрахунки бувають товарного та нетоварного

характеру. До товарних відносяться розрахунки між підприємс-твами за реалізовані

товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги,  до нетоварних -

розрахунки з бюджетом з платежів і податків, по-гашення банківських позик, відсотків,

розрахунки з дебіторами, крім розра-хунків за товарними операціями. [16, c. 206]
Порядок безготівкових розрахунків суворо регламентований законо-давством. Здійснення

розрахункових операцій через банк знижує потребу в готівці, сприяє концентрації в банку

вільних грошових коштів для кредиту-вання, забезпечує їх збереження і ефективніше

використання, оптимізує й прискорює грошовий обіг держави.
Готівковий і безготівковий грошовий обороти органічно пов'язані між собою, що

реалізується через перехід однієї форми в іншу. Наприклад, виру-чка надходить до каси

підприємства, а потім здається до установи банку для зарахування на поточний або інший

рахунки. З цих рахунків у банку прово-дяться розрахунки між господарюючими суб'єктами

та надходить готівка в касу підприємства для видачі заробітної плати, авансу підзвітним

особам то-що.
Бухгалтерський облік коштів покликаний вирішувати наступні основні задачі:
- вчасно і точно відбивати наявність і рух (надходження і   вибуття) коштів у касі і на

рахунках в установах банків;
- контролювати дотримання ліміту готівки в касі, схоронність і раціо-нальне використання

коштів;
- правильно відбивати розрахункові операції, забезпечити контроль за своєчасністю

платежів і дотриманням  установленого порядку розрахунків;
- правильно відображати отримані кредити, забезпечувати контроль за їх використанням 

по призначенню і за своєчасним погашенням.
Правильна  побудова  обліку грошових коштів  дає  можливість  забез-печити  інформацію 

про  їхню  наявність,  цілеспрямоване  використання  і  контроль  за  збереженням.
Основу  обліку грошових коштів  складає  їхня  класифікація:
1. По призначенню:
- засоби для  обігу;
- для  спеціального  призначення.
2. По  місцю  збереження:
- засоби  в  банку;
- засоби  в  касі;
- засоби в  підзвітних  осіб;
- засоби  в  контрагентів (видані  аванси);
- вкладені в  цінні  папери.
Таким  чином, грошові  кошти  зв'язані  з  виробництвом  і  обсягом  суспільного  продукту,

 а  також  його  невиробничим  споживанням,  є  кон-кретним  об'єктом  бухгалтерського 

обліку.

1.3. Порядок організації готівкових розрахунків

Основним нормативно-правовим документом, який врегульовує питан-ня обліку касових

операцій, є затверджене Постановою Правління Націона-льного банку України

„Положення про ведення касових операцій у націона-льній валюті України” № 72 від

19.02.2001 р.
Вимоги цього Положення поширюються на юридичних осіб (крім установ банків і

підприємств поштового зв'язку) незалежно від їх організа-ційно-правових форм і форм

власності, їх відокремлені підрозділи, представ-ництва іноземних організацій і фірм, які

здійснюють підприємницьку діяль-ність (далі - підприємства), а також на зареєстрованих у

встановленому по-рядку фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності без

ство-рення юридичної особи (далі - підприємці), які здійснюють операції з готів-кою в

національній валюті та є обов'язковими для виконання ними.
Кожне підприємство для здійснення розрахунків готівкою повинно ма-ти касу. Касою

називається спеціально обладнане та ізольоване приміщення, або місце, призначене для

приймання, видачі і тимчасового зберігання готів-ки. Керівники підприємств зобов'язані

обладнати касу і забезпечити збері-гання грошей у приміщенні каси, а також у разі

доставки їх з установи банку і здавання в установу банку. Вони несуть у встановленому

відповідним зако-нодавством порядку відповідальність у тому разі, якщо з їх вини не були

створені необхідні умови, що забезпечують схоронність коштів під час їх зберігання і

транспортування. [26, c. 302]
Приміщення каси має бути ізольовано, а двері до каси під час здійснен-ня операцій -

замкнуті з внутрішнього боку. Доступ до приміщення каси осо-бам, які не мають

відношення до її роботи, забороняється.
Уся готівка на підприємствах зберігається, як правило, у вогнетривких металевих шафах, а

в окремих випадках - у комбінованих і звичайних мета-левих шафах, які після закінчення

роботи каси замикаються ключем і опеча-туються сургучевою печаткою касира. Ключі від

металевих шаф і печатки зберігаються у касирів, яким забороняється передавати

стороннім особам або виготовляти невраховані дублікати.
Касир відповідно до чинного законодавства несе повну матеріальну ві-дповідальність за

збереження всіх прийнятих ним цінностей.
Після видання наказу про призначення касира на роботу керівник під-приємства

зобов'язаний під розписку ознайомити його з Порядком ведення касових операцій, після

чого з касиром укладається „Договір про повну індивідуальні матеріальну

відповідальність”.
Касиру забороняється передовіряти виконання дорученої йому роботи іншим особам.
На підприємствах, які мають одного касира, у разі потреби тимчасової його заміни,

виконання обов'язків касира покладається на іншого працівника за письмовим наказом

керівника підприємства. З цим працівником уклада-ється договір, про повну матеріальну

відповідальність, на час виконання ним обов'язків касира.
На підприємствах, які мають велику кількість підрозділів або обслуго-вуються

централізованими бухгалтеріями, оплата праці, виплати допомоги через тимчасову

непрацездатність, стипендій і премій можуть проводитися за письмовим наказом

керівника підприємства, іншими, крім касирів, особами, з якими укладається договір, і на

яких поширюються всі права і обов’язки, встановлені для касирів зазначеним

Положенням. Видача і приймання коштів такими особами здійснюється в приміщеннях

каси.
На підприємствах, де за штатним розписом не передбачена посада ка-сира, обов’язки

останнього можуть виконуватися бухгалтером чи іншими працівниками за письмовим

розпорядженням керівника підприємства за умо-ви укладання з ними договору про повну

матеріальну відповідальність.
У разі зарахування на роботу і призначення на посади, пов’язані з ве-денням касових

операцій, обслуговуванням засобів охоронно-пожежної сиг-налізації, збереженням і

транспортуванням коштів або періодичному залу-ченню працівників підприємств до

вказаних вище робіт, керівникам підпри-ємств треба враховувати, що на зазначені вище

посади не бажано брати:
- осіб, які раніше притягалися до кримінальної відповідальності за на-вмисні злочини, у

яких судимість не погашена або не знята у встановленому порядку; за вироком суду

позбавлені права займатися вищезазначеними ви-дами діяльності;
- осіб, які страждають на хронічні психічні захворювання;
- осіб, які перебувають на спеціальному медичному обліку з приводу алкогольної або

наркотичної залежності.
При перевезенні готівки в національній валюті, що належить підприєм-ствам, установам і

організаціям усіх форм власності, від кас підприємств до установ банків та у зворотному

напрямку керівник такого підприємства, установи чи організації має забезпечувати касира

охороною та транспортним засобом.
Підприємства та індивідуальні підприємці, які мають поточні рахунки в банку, зобов'язані

зберігати свої кошти в установах банку. Готівка, яку вони одержують з власних поточних

рахунків (як з основного, так і додаткових) в установах банків у межах наявних на них

коштів, має витрачатися виключно на визначені в чеку цілі, що не суперечать чинному

законодавству (у т.ч. но-рмативним актам НБУ). [20, c. 92]
Готівкові розрахунки підприємств та індивідуальних підприємців між собою, а також з

громадянами можуть проводитись як за рахунок коштів, одержаних з каси банків, так і за

рахунок виручки, а також інших касових на-дходжень.
Сума платежу готівкою одного підприємства (індивідуального підпри-ємця) з іншим

підприємством (індивідуальним підприємцем) не повинна пе-ревищувати десяти тисяч

гривень протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. При цьому

кількість підприємств (індивідуальних підприємців), з якими проводяться розрахунки,

протягом дня не обмежуєть-ся. Платежі підприємства іншому підприємству понад

установлену граничну суму проводяться виключно в безготівковому порядку.
У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими пі-дприємствами понад

установлену граничну суму кошти у розмірі переви-щення встановленої суми додаються

до фактичних залишків готівки у касі на кінець дня, з подальшим порівнянням одержаної

розрахункової суми із за-твердженим лімітом каси.
Під час здійснення готівкових розрахунків підприємства-отримувачі готівкового платежу

зобов’язані надати підприємствам-платникам обліковий розрахунковий документ

(податкову накладну, рахунок-фактуру, товарний чек, акт виконаних робіт), які б

підтверджували здійснені платниками витра-ти готівки.
Розрахунки готівкою підприємств усіх форм власності, а також індиві-дуальних підприємців

з громадянами мають проводитися з оформленням прибуткових і видаткових касових

ордерів, касового чи товарного чека, кви-танції, договору купівлі-продажу, актів закупівлі,

виконання робіт (надання послуг) або інших документів, що засвідчують факт купівлі

товару, виконан-ня роботи, надання послуги.
Підприємства та індивідуальні підприємці, які здійснюють розрахунки зі споживачами у

сфері торгівлі, громадського харчування та послуг за готів-ку - через належним чином

зареєстровані електронні контрольно-касові апа-рати (ЕККА), повинні обов’язково

видавати споживачеві касовий чек, а під час виходу з ладу ЕККА або на період

тимчасового відключення електроене-ргії - товарний чек. Умови застосування ЕККА,

порядок видачі споживачам касових і товарних чеків, відомості, які вони мають містити,

контроль за про-веденням вищевказаних розрахунків із споживачами регламентуються

Поло-женням про порядок реєстрації і застосування електронних контрольно-касових

апаратів при розрахунках готівкою у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

[43, c. 24]
Ліміти залишку готівки в касі встановлюються усім підприємствам, які мають рахунки в

установах банків і здійснюють касові операції з готівкою. Підприємства можуть зберігати у

своїй касі готівку в межах лімітів залишку готівки в касі на кінець робочого дня, що

встановлюються їм установою бан-ку щорічно протягом першого кварталу (до

встановлення ліміту каси на по-точний рік і одержання його клієнтом продовжує діяти

ліміт попереднього року). У разі звернення протягом року клієнта (або з ініціативи банку)

щодо перегляду ліміту каси і поданні ним відповідного документа - заявки-розрахунку,

остання має бути розглянута банком, і за умови її обґрунтовано-сті встановлений раніше

ліміт каси має бути переглянутий.
Ліміт залишку готівки в касі для кожного підприємства (незалежно від того, перебуває чи

не перебуває воно на самостійному балансі) встановлю-ється комерційними банками за

місцем відкриття рахунку з урахуванням ре-жиму і специфіки роботи підприємства, його

віддаленості від установи бан-ку, розміру касових оборотів, встановлених строків і

порядку здавання касо-вої виручки (надходжень) та графіка заїзду інкасаторів.
Колективні сільськогосподарські підприємства, колгоспи, сільськогос-подарські

кооперативи, селянські спілки самостійно визначають розміри го-тівки, що постійно

знаходиться в їх касах, як це передбачено статтею 17 За-кону України „Про колективне

сільськогосподарське підприємство”, з відпо-відним повідомленням у першому кварталі

кожного року обслуговуючих установ банків. Готівка понад визначені розміри має

здаватися ними до бан-ків і вільно отримуватися з кас банків на цілі, вказані у чеку.
Усю готівку понад встановлені ліміти залишку готівки в касі підприєм-ства зобов'язані

здавати у порядку і строки, встановлені установою банку для зарахування на їх рахунки. У

разі, якщо ліміт залишку готівки в касі підпри-ємства взагалі не встановлено, вся наявна

готівка в його касі на кінець дня має бути здана до банку (незалежно від причин

відсутності ліміту каси).
У разі неподання підприємством до 1 березня заявки-розрахунку, уста-нова банку

встановлює йому ліміт каси у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів

громадян.
Готівкова виручка підприємств та індивідуальних підприємців може використовуватись

ними для забезпечення господарських потреб. Зазначена виручка підприємств та

індивідуальних підприємців, які не мають податкової заборгованості, може

використовуватися ними і на виплату заробітної плати, заохочень, допоміг усіх видів,

компенсацій (далі - виплати, пов'язані з опла-тою праці).
Підприємства й індивідуальні підприємці, незалежно від наявності в них податкової

заборгованості, можуть проводити розрахунки з бюджетами та державними цільовими

фондами в готівковій формі за податками і обов'я-зковими платежами.
Підприємства, виконавчі органи селищних, міських та районних рад мають право зберігати

протягом 3 робочих днів понад встановлений ліміт у касах готівку, що одержана в банку

для виплат, пов’язаних з оплатою праці, пенсій, стипендій, відряджень, дивідендів

(доходу); колективні сільськогос-подарські підприємства, підприємства залізничного

транспорту та морські порти для проведення таких виплат працівникам віддалених

підрозділів, ви-конавчі органи сільських рад - протягом 5 робочих днів, включаючи день

одержання готівки у банку. Після закінчення цих строків суми готівки, що не використані

за призначенням, повертаються в банк не пізніше наступного робочого дня (клієнта та

банку) і в подальшому видаються підприємствам за їх першою вимогою на ті самі цілі.
Видача готівки під звіт проводиться з кас підприємств за умови повно-го звіту конкретної

підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами.
Особи, які одержали готівку під звіт (у т.ч. на відрядження у межах України), зобов'язані

подати до бухгалтерії підприємства або централізованої бухгалтерії звіт про витрачені

суми. Готівка, що видана під звіт, але з якихось причин не витрачена (частково або в

повній сумі), має бути повернена до ка-си підприємства одночасно з авансовим звітом не

пізніше наступного робо-чого дня після видачі її під звіт (за відрядженням - не пізніше 3

робочих днів після повернення з відрядження, на закупівлю сільськогосподарської проду-

кції та заготівлю вторинної сировини - не пізніше 10 робочих днів з дня ви-дачі її під звіт).

Якщо з каси підприємства його працівнику одночасно видано готівку на відрядження та

кошти під звіт для вирішення у цьому відрядженні виробничих чи господарських питань (у

тому числі і для закупівлі сільсько-господарської продукції та заготівлі вторинної

сировини), то підзвітна особа незалежно від строку відрядження протягом трьох робочих

днів після повер-нення з відрядження повинна подати до бухгалтерії підприємства

одночасно звіт про суму, що була їй видана для вирішення виробничих (господарських)

питань, та авансований звіт про витраченні кошти безпосередньо на відря-дження. [35, c.

67]
За перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки та за видачу

готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів, за

витрачання готівки з виручки на виплати, пов'яза-ні з оплатою праці за наявності

податкової заборгованості, а також у разі ви-трачання підприємствами та індивідуальними

підприємцями одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням

та неотри-мання ними при здійсненні готівкового платежу від їх отримувача платіжно-го

документа до них застосовуються фінансові санкції згідно з чинним зако-нодавством.
При прийманні грошових білетів і монет до каси касири підприємств зобов’язані

керуватися „Правилами визначення платіжності банкнот і монет Національного банку

України”, затвердженими постановою Правління Наці-онального банку України від 31.03.99

№ 152.
Грошові білети Національного банку України, щодо справжності яких не виникає жодних

сумнівів, повинні прийматись для оплати та обміну орга-нізаціями будь-яких форм

власності без обмежень, навіть якщо на них є такі пошкодження:
- у будь-якому місці банкноти є плями, написи, надриви, а також озна-ки природного

зношення, забруднення, але від яких залишилось не менше ніж 3/4 їх початкового розміру

та можуть бути прочитані номінал, літери се-рії та номер;
- порвані, надірвані та склеєні, якщо окремі частини банкноти безпере-чно належать тій

же самій банкноті і на них збереглись серія та номер, якщо  місце  склеювання  не 

заважає визначити справжність банкноти та номінал.
Банкноти з переліченими дефектами вважаються зношеними і повинні прийматись

банками від організацій будь-яких форм власності та фізичних осіб і вилучатись банками з

обігу.
З метою подальшого вдосконалення організації готівкового обігу, змі-цнення касової

дисципліни, підвищення ефективності контролю за додер-жанням суб'єктами

господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у

національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання

обігу готівки та виконання своїх зобо-в'язань перед бюджетами і державними цільовими

фондами від 12.06.1995 р. № 436/95 було прийнято Указ Президента України „Про

застосування штра-фних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”. Ним

перед-бачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фі-зичними

особами - громадянами України, іноземними громадянами та осо-бами без громадянства,

які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами

нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність,

норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним

банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:
- за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у дво-кратному розмірі

сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день;
-  за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у

п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми;
- за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, по-слуг) та інших касових

надходжень (крім коштів, отриманих із кас установ банків) на виплати, що пов'язані з

оплатою пращ (за винятком екстрених (не-відкладних) обставин - соціальних виплат

громадянам на поховання, допомо-ги при народженні дитини, одиноким та багатодітним

матерям, на лікування в разі хвороби, компенсацій особам, які постраждали внаслідок

Чорнобиль-ської катастрофи), за наявності податкової заборгованості - в розмірі здійсне

-них виплат;
-  за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за

видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у

розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум;
- за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем кош-тів платіжного

документа (товарного або касового чека, квитанції до прибут-кового ордера, іншого

письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів. - у

розмірі сплачених коштів;
-  за використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим

призначенням - у розмірі витраченої готівки.
За невстановлення установами банків лімітів залишку готівки в касах з них стягується

штраф у п’ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мі-німуму доходів громадян за

кожний випадок такого невстановлення.
Правила організації контролю за додержанням норм з регулювання обі-гу готівки

встановлюються Національним банком України за погодженням з Державною податковою

адміністрацією України.
Передбачені вищевказані штрафи в повному обсязі стягуються до дер-жавного бюджету в

порядку, встановленому законодавством.

1.4. Порядок організації безготівкових розрахунків

Взаємовідносини між підприємствами, організаціями і установами, а також між ними і

населенням, що зумовлені дією закону вартості, носять ха-рактер грошових розрахунків.

Правильна організація і побудова обліку гро-шових розрахунків між підприємствами мають

велике народногосподарське значення, тому що забезпечують швидке завершення у

постачальників обігу оборотних засобів, фондів обігу і перехід їх з товарної форми в

грошову, створюють необхідні умови покупцям для безперебійної оплати придбаних

товарно-матеріальних цінностей. Грошові розрахунки здійснюються або у формі

безготівкових платежів або готівкою, тобто існують дві форми розра-хунків - готівковий

(який був розглянутий у попередньому пункті) і безготів-ковий. [20, c. 124]
Всі безготівкові розрахунки здійснюються через банк, а готівкові через касу. За

економічним змістом розрахунки розподіляються на дві основні гру-пи:
1. За товарними операціями, тобто всі розрахунки між підприємствами і господарськими

організаціями за реалізовану продукцію, виконані роботи, послуги і придбані матеріальні

цінності.
2. За нетоварними операціями, до яких відносяться: платежі до бюдже-ту, одержання і

повернення банківських позик, сплата страхових платежів, розрахунки за претензіями,

недостачами і крадіжками та інші розрахунки.
Організація безготівкових розрахунків базується на таких принципах:
• платежі здійснюються після відвантаження продукції, виконання ро-біт, послуг або

одночасно з ними;
• платежі здійснюються за згодою платника;
• покупець може відмовитись від оплати розрахункових документів;
• платежі здійснюються за рахунок коштів платника або в установле-ному порядку за

рахунок кредиту банку;
• зарахування коштів на рахунок одержувача повинно виконуватися лише після списання

цих сум з рахунку платника.
Під формою розрахунків треба розуміти зумовлені характером еконо-мічних зв'язків,

способи здійснення платежів, порядок документообігу і обігу коштів, як між учасниками

розрахунків, так і між ними і банком. При цьому об'єднання і підприємства можуть

застосовувати лише ті форми розрахунків, які встановлені законами і постановами Уряду і

є обов'язковими для всіх уча-сників платіжного обігу. Залежно від умов господарської

діяльності підпри-ємств, місця знаходження платників, джерел коштів, за рахунок яких

вико-нуються платежі застосовуються ті чи інші форми розрахунків. При розраху-нках за

товарно-матеріальні цінності. Надані послуги і виконані